І так, уже п'ятниця, кінець тижня. Здавалось би лише недавно приїхали, а уже кінець тижня. Дні так насичені турнірами та активним відпочинком, що й ніколи щось написати або закинути фотки в альбом. Оце викроюю десь трішечки часу і щось пишу. Так що, вибачайте, що не так багато інформації, як хотілось би.
Ну, турніри проходять як звичайно, усі напружено думають в залі, аж інформаційне поле гуде від перенапруги. Потім ті, хто зіграв раніше, ходять і вболівають за тих, хто ще грає, особливо за наших сильних гравців, з плавним переходом на обід, який ми готуємо по черзі самі. Благо, в номерах є кухня з холодильником, плитою і усіма необхідними кухонними «причандалами». Один раз, правда, сходили в місцеву кафешку з метою дегустації їхнього місцевого харчування. Я про це уже писав. А після обіду «репід», де можна уже зіграти швидко, не заморочуючись надто складними варіантами, бо часу на обдумування обмаль (30 хвилин абсолюту). А далі зазвичай по-різному буває. Хтось грає ще в якихось турнірах типу 9х9 чи ще щось подібне; або приймають участь в лекціях чи сеансах одночасної гри з професіоналами; а хтось грає в інші інтелектуальні ігри (сьоги, сянці, мікси Ґо з якимись варіантами шахів і т.п.). Частина людей обирає активний відпочинок. Так, наприклад, ми в перший день грали у пляжний волейбол. Було дуже весело. А далі почались дощі і довелось переміщуватись десь у приміщення. Там теж багато варіантів: кегельбан, басейн, сауна, різні варіанти ігрових автоматів чи навіть футбол поролоновим м’ячом у дитячій відпочинковій зоні. А вчора ми, наприклад, грали у волейбольному турнірі. Навіть третє місце здобули, поступившись лише німцям. Команда, що зайняла 1-ше місце, була просто по-за конкурсом, так як там, хоча і грали лише троє гравців, та вони були явно досвідчені і добре підготовлені (можливо навіть професійні) волейболісти. Вони усі команди розкладували з рахунком 25:2, 25:3. З ними було нецікаво. А от зі срібними призерами ми боролись із задоволенням і поступились їм з мінімальним розривом у очках 24:25 та 23:25. Лише трошечки не вистачило фарту. І це ще врахуйте, що наша команда була не повністю укомплектована і ми грали меншою кількість гравців.
А ще була «російська ніч». Росіянам і туркам дали можливість презентувати свою культуру, національні традиції, щоб якось компенсувати їм те, що вони позбавились права проведення цьогорічного Ґо конгресу. Першими були росіяни, а турки десь пізніше будуть робити свій «шабаш».
Було багато різноманітних конкурсів і вікторин, за які можна було отримати призи. Практично всі відвідувачі мали можливість отримати якийсь подаруночок. Ну, а на додачу: пиво і різноманітні води й соки були «на халяву». Пиво ми, звичайно, пробували, але не зловживали.
У росіян мені сподобався один конкурс, який варто взяти на озброєння нашим тренерам і організаторам. Це конкурс «Ран-Ґо». Ідея полягає в тому, що дві команди з довільною кількістю гравців повинні грати на одній дошці 13Х13. При цьому до дошки треба спершу добігти, а лише потім ставити камінь. При цьому дошка повернута до гравців зворотною стороною і позицію вони не бачать та завчасно щось придумати не можуть. Якщо гравці з якоїсь команди встигали швидше добігти до дошки, то вони мали можливість навіть зіграти два ходи підряд. Маю на увазі такий варіант, коли гравець, який грає за чорних, поставив камінь і побіг на початкову позицію передавати естафету, а білий встиг одразу за ним поставити камінь і ще й швидше за чорних повернувся, передав естафету, і його напарник швидше за чорних знову добіг до дошки, то білі таким чином мали можливість поставити два камені підряд. Тобто, хто швидше бігає, той має можливість зробити більшу кількість ходів, не зважаючи на чергу гри. Це дуже весело і азартно. Такі конкурси варто організовувати з початківцями, щоб виробити у них більшу зацікавленість до гри та щоб вони охочіше ходили на заняття. Їх можна застосовувати на перервах між заняттями, або посередині заняття, якщо вони, наприклад, двогодинні.
А коли дощ припиняється, то тоді є можливість пройтись місцевими лісовими стежками, подивитись на лижні та саночні траси. Якось незвично їх бачити літом… А поруч на стендах висять фото, на яких ці траси з видами узимку. Тут проводять солідні міжнародні змагання, включаючи Чемпіонати Світу та Європи з біатлону та інших зимових видів спорту.
Досить мальовниче виглядають тут і самі лісові стежки, йдучи по яких, вдихаєш таке ароматне повітря, що здається, що ти не в простому лісі, а в арома-сауні. Додатковим бонусом є малина і суниці, яких досить багато уздовж стежок. Чудово, що після напруженої гри в основному турнірі, можна прекрасно розвіятись чи прогулянкою, чи якимось активним відпочинком.
Нам ще приглянулись кегельбани. Там теж цікаво «поганяти» тяжкуваті кулі, стараючись збити якомога більше кеглів. За цей час деякі наші гравці так натренувались, що могли збивати навіть максимальну кількість кеглів.
А ввечері бували розбори партій чи ділились якимись цікавими ідеями в Ґо та прогулянки вечірнім містечком перед сном. Спиться тут просто неймовірно класно, так як повітря просто «офігенне», вибачаюсь за сленг.
Так що, дні тут проходять дуже насичено.
Сподіваюсь, що потреби описувати стан турнірної таблиці немає сенсу, так як німці досить таки оперативно розміщують результати на своєму сайті і наші вболівальники в Україні можуть відстежувати цю інформацію самостійно.
До речі, італійці на наступному Ґо конгресі планують застосувати цікаву новинку. Вони придумали якийсь софт, завдяки якому результати партій будуть вводити в електронному вигляді самі гравці (не треба буде заповнювати паперові бланки результатів) і ці результати одразу потраплятимуть до основної таблиці і в програму жеребкування до головного судді. Це дуже цікава інновація. Думаю, що з часом це стане новим стандартом проведення змагань.
Далі, знову ж таки, буде…
Не утримуй те, що минає, і не відштовхуй те, що приходить ... і тоді щастя саме знайде тебе.
Омар Хайям
