А я, все ж, відповім, оскільки закид був мені особисто, та такий, що мовчати просто не можливо.
По-перше, щодо ось цієї просто фантастичної частини.
Наталья писав: ↑25 листопада 2019, 17:37
Повторю тут, на форумі, щоб не було недомовок чи перекручень.
На початку 2017 року, коли мав бути проведений Жіночий Чемпіонат Європи з Го в м.Одеса, Юля сказала: ось ми не будемо допомагати Яценку, нехай у нього не вийде провести гарний ЖЧЄ, щоб він став звичайним тренером (яким він і є насправді, а ніяким не менеджером), а я стану на його місце.
У жодній реальності такого я не казала і не сказала б.
Щодо допомоги у проведенні жіночого чемпіонату Європи - мене про допомогу ніхто не просив (хоч я завжди готова була допомогти, особливо у той період - продуктивного симбіозу), більше того, пан Яценко особисто надав мені вказівку не втручатись, мовляв, просто приїждай та грай, як учасниця, це більше потрібно, що я й зробила.
Щодо пана Яценка та його здібностей тренера я неодноразово, як прилюдно, йому в очі, так і позаочі казала, що він має талант тренера з ґо від Бога, що це - його дар. Я рекомендувала його як тренера раніше, як і інших наших майстрів, і роблю це й понині.
Що ж до того, що я, нібито казала, що ХОЧУ посісти місце Дмитра Олександровича - ні, не казала та
не хотіла у 2017, бо бачила на цій посаді інші кандидатури, проте була готова взяти на себе керівництво у найкрайньому випадку, якщо б до цього дійшло.
По-друге, ось це, не менш чудове висловалювання:
Наталья писав: ↑25 листопада 2019, 17:37
Спочатку довго конфліктувати, потім усунутись від ситуації "в сторонку", а потім зловтішатись.
Я в ґо спільноті вже понад 19 років. Тому бачила і злети, і падіння. Як вдалі, так і не вдалі проекти. І у 2013 році побачивши черговий спад та розбрат (між іншим склався він не без участі пана Яценка), а також тотальну відсутність судді (-ів) та організатора (-ів) змагань, що проводяться у Києві, просто стала робити те, на що могла вплинути, а саме: навела лад у турнірах, слідкувала за дотриманням календарного плану, за покращенням якості суддівства та комфорту учасників на турнірах. Учасникам подобалось. Мені надавали зворотній зв'язок щодо того, що можна було б покращити, чтого не вистачає, що подобається, чого б іще хотілось.
Майже у той самий час виявилось, що обраховувати рейтинг та вести підрахунок різноманітних очок теж нікому. Я зрозуміла, що можу це на себе взяти, тож, просто робила цю справу.
Наступною проблемою, яка виринала кожен рік і чомусь здавалась просто "нездоланною", була проблема внесків у міжнародні інстанції. Я знову зробила те, що могла: провела аналітичні розрахунки, визначивши, що, враховуючи приблизну річну кількість гравців, якщо брати кошти абсолютно з усіх, та ставити за мету лише сплату внесків, а не формування реального бюджету, то достатньо збирати кошти на рівні 2 умовних одиниць. Одразу ж постало юридичне питання зі зборами грошей з дітей, а ще з тим, що люди грають у різній кількості турнірів на рік, не усі зацікавлені у членстві в УФГО, не всі їздять на міжнародні змагання, тощо. Аналіз та розрахунки продовжились та спільноті були запропоновані дві схеми на голосування. Диференційована перемогла. Починаючи з майже середини 2015 року та впродовж наступних років (по 2018 включно) схема показала свою ефективність. Внески у міжнародні інстанції були сплачені. Був перехідний залишок, який дозволяв сплачувати критичний внесок до ЄФГ на початку року, коли основні суми ще не були зібрані. Заразом, зникла й проблема відсутності фінансової звітності за здані кошти, оскільки звіти публікувались у відповідній гілці форуму, що оновлювалась протягом року, а на початку наступного ще й робився фінальний балансовий звіт.
У 2017 році виникла чергова "нездоланна проблема", з якою ніхто нічого не робив, але від її вирішення напряму залежало у тому числі й фінансування на 2018 рік, - своєчасна подача протоколів та звітів після проведених змагань, а також подача підсумкових річних звітів, документів щодо збірної, плану на 2018 рік, тощо. Я просто прийшла, взяла зразки документів та все заповнила, оформила й подала в електронному та роздрукованому вигляді, як до міністерства, так і панові Яценку. Йому залишилось лише прийти, підписати та проставити печатки. УФГО отримала фінансування на 2018 рік. Я продовжила й надалі надавати усі належні документи у 2018 році за ті змагання, що проводила особисто або була до них залучена як організатор, бо за інші мені сказали, що й самі зроблять (не зробили - ридати тільки над тими протоколами).
Нагадаю, що весь цей період, Дмитро Олександрович був президентом УФГО, її керівником, проте вказівки чи розпорядження майже не давав, принаймі мені. Була вказівка у жодному разі не надавати статут пану Ліверінову, була про непотрібність допомоги ЖЧЄ, та у 2018 році, щодо частини змагань, що допомога не потрібна. Все. Хоча питала та просила, якщо він бачить, як ліпше щось зробити чи використати мої якості та можливості - надати такі вказівки. Їх так і не було. Тому я просто бачила проблему - брала й вирішувала її. Вирішувала ефективно. У період з 2014 до початку 2018 року ми формували такий собі симбіоз, коли Дмитро Олександрович міг вільно просувати глобальні проекти, а я закривала оперативні питання (це ж до осені 2017 року робив і Володимир Олександрович), важливі для ґо спільноти, що вже була в Україні. Така команда працювала на користь спільноти, оскільки закривала обидва напрямки розвитку. Є ще така цікава особливість, що люди зі своїми нагальними проблемами, почали приходити до мене, а не до Дмитра Олександровича, оскільки від нього вони не отримували вирішення їх проблеми, а жарти та відмовки типу, а зробіть усе самі, а я, якщо щось треба підписати, то підпишу. Першим випав з цієї обійми Володимир Олександрович. А ось восени 2018 року у приміщенні магазину УФГО відбулось зібрання топ-гравців, панів Яценко Д.О., Корсака В.Ф., Богацького А.М., Светлічного П.Л., пані Симоненко В.В., де Дмитро Олександрович мені чітко та ясно, безапеляційно вказав нічого не робити для УФГО, мовляв, пізніше він мені дасть вказівки. Я відповіла, що добре, чекатиму. Потім - тиша. Проте у відносно нещодавній телефонній розмові (влітку цього року), на моє запитання, то як я можу допомогти, що зробити, які будуть вказівки, він лиш підтвердив своє попереднє розпорядження нічого не робити та виставив ще один ультиматум, зміст якого розголошувати не певна, що коректно.
Тому це не я "відійшла в сторінку", а мені сказали так зробити, бо, мовляв, можуть краще (чи хоча б на тому ж рівні).
Як насправді можуть, то ми бачимо нині. Проблеми ті самі. Рухається лише у питаннях одного змагання на рік, що, звісно, добре, проте не може бути виправданням для повного занедбання усіх інших, зневажання існуючої спільноти задля покращення міжнародного іміджу.
Ну і, по-третє.
Наталья писав: ↑25 листопада 2019, 17:37
Зате звітність і суддівство були на найвищому рівні, бо Юля приїхала і врятувала змагання. Авжеж. Не рівняни з киянами приїхали, спортсмени, тренери, батьки, а Юля.
Ніколи такого не казала, не вважала та не вважаю, що я "врятувала змагання", чи, тим паче, що спортсмени, тренери чи батьки не важливі. Вибачте, пані Наталю, але то все Ваші особисті думки, судження. З моїми вони не мають нічого спільного.
З суддівством та звітністю допомогла, це так, бо мене про це попросили. Проте й на місці був чудовий суддя - Ковальов Михайло Михайлович, дуже компетентна та надзвичайно приємна людина.