Re: 61th European Go Congress, 2017
Додано: 27 липня 2017, 09:23
Ну що ж, продовжимо?...
Гомонить, вирує європейська Ґо спільнота - це Ґо конгрес набирає обертів. Кожен день наповнений цікавими подіями, різноманітними зустрічами, надіями, сподіваннями, розчаруваннями і т.д. і т.п. Кожна партія, зіграна на таких турнірах, це ціла історія, наповнена «екшеном», переживаннями і неповторними емоціями.
Кожен суперник – це якась нове знайомство, яке з тимчасового знайомства під час партії може перерости у багаторічну дружбу, або просто забутись і ніколи не згадатись.
Ґо-шне «вавілонське стовпотворіння», яким насправді стає кожен Ґо конгрес, щороку стає неповторною подією, зі своїм колоритом, позитивом і негативом. Ще жоден Ґо конгрес не став копією якогось попереднього.
З кожним Ґо конгресом все більше примічаєш облич, які бачив у попередні рази. І це створює якусь таку атмосферу як ніби такої великої родини, де більшість в тій чи іншій мірі знають один одного. З часом формується когорта людей, з якими ти на кожному Ґо конгресі вітаєшся, питаєш як справи і потім далі плинеш у перипетії подій спортивних дійств. Ґо спільнота - це таке неповторне й колоритне об’єднання людей, які мають одну велику справжню любов: любов до гри Ґо.
І ось уся ця величезна маса народу вболіває за свої перемоги і поразки, та за перемоги і поразки свої фаворитів. У кожного є якісь симпатії чи антипатії до когось з найсильніших європейських гравців і кожна трансляція їхніх партій перетворюється в арену спортивних емоцій.
Ось так і вирує життя на Ґо конгресі, неначе у велетенському вулику. Все «гуде» і рухається, усі щось роблять, кудись спішать, чи навпаки - сидять і медитують.
Щорічно і наші українські гравці долучаються до цього дійства, як ніби до «бджолино-людського рою».
Цьогорічний Ґо конгрес наразі уже зібрав 690 учасників, а на другому тижні іще добавляться нові учасники, а частина гравців, які грали у першому тижні, поїдуть додому.
Уже відбулися ряд подій, про які можна писати цілі статті або короткі сухі звіти.
Поговоримо про це дещо пізніше, коли у читачів наросте інформаційний «апетит», та коли у мене буде нагода це зробити.
Голова переповнена враженнями та емоціями, а час не "гумовий" і ніяк не розтягується і на все просто не вистачає часу.
Далі буде…
Гомонить, вирує європейська Ґо спільнота - це Ґо конгрес набирає обертів. Кожен день наповнений цікавими подіями, різноманітними зустрічами, надіями, сподіваннями, розчаруваннями і т.д. і т.п. Кожна партія, зіграна на таких турнірах, це ціла історія, наповнена «екшеном», переживаннями і неповторними емоціями.
Кожен суперник – це якась нове знайомство, яке з тимчасового знайомства під час партії може перерости у багаторічну дружбу, або просто забутись і ніколи не згадатись.
Ґо-шне «вавілонське стовпотворіння», яким насправді стає кожен Ґо конгрес, щороку стає неповторною подією, зі своїм колоритом, позитивом і негативом. Ще жоден Ґо конгрес не став копією якогось попереднього.
З кожним Ґо конгресом все більше примічаєш облич, які бачив у попередні рази. І це створює якусь таку атмосферу як ніби такої великої родини, де більшість в тій чи іншій мірі знають один одного. З часом формується когорта людей, з якими ти на кожному Ґо конгресі вітаєшся, питаєш як справи і потім далі плинеш у перипетії подій спортивних дійств. Ґо спільнота - це таке неповторне й колоритне об’єднання людей, які мають одну велику справжню любов: любов до гри Ґо.
І ось уся ця величезна маса народу вболіває за свої перемоги і поразки, та за перемоги і поразки свої фаворитів. У кожного є якісь симпатії чи антипатії до когось з найсильніших європейських гравців і кожна трансляція їхніх партій перетворюється в арену спортивних емоцій.
Ось так і вирує життя на Ґо конгресі, неначе у велетенському вулику. Все «гуде» і рухається, усі щось роблять, кудись спішать, чи навпаки - сидять і медитують.
Щорічно і наші українські гравці долучаються до цього дійства, як ніби до «бджолино-людського рою».
Цьогорічний Ґо конгрес наразі уже зібрав 690 учасників, а на другому тижні іще добавляться нові учасники, а частина гравців, які грали у першому тижні, поїдуть додому.
Уже відбулися ряд подій, про які можна писати цілі статті або короткі сухі звіти.
Поговоримо про це дещо пізніше, коли у читачів наросте інформаційний «апетит», та коли у мене буде нагода це зробити.
Голова переповнена враженнями та емоціями, а час не "гумовий" і ніяк не розтягується і на все просто не вистачає часу.
Далі буде…