Re: "Кубок Samsung - 2013", 13-14 липня 2013 року, м. Київ
Додано: 17 липня 2013, 01:08
Доброї пори доби!!!
Прочитав суперечку дорослих і розумних дядьків на форумі та й вирішив вставити декілька слів з низини своїх 12 років.
Ранок суботи почався о другій годині ночі, коли мене розбудили і ми пішли на маршрутку. На щастя, людей було небагато і я проспав півдороги лежачи на задніх сидіннях. В Києві було сонячно і тепло, «Синоптик» збрехав про дощ. Ноги ще не боліли і тому від вокзалу ми пішли пішки. О пів на десяту я був на місці і зрозумів, що регламент був потрібен для того, щоб сказати, що буде змагання. До 11 я нудився за столом, ходив межи розумних гравців і слухав розумні розмови. А ще я побачив Марію і зрозумів, що першим профі даном може стати моя сестра, а не я. У неї вже є коса, а у мене нема і не буде. Нарешті оголосили жеребкування І туру. Я почув 10 стіл, але з ким граю - не зрозумів і почав усіх діставати з ким мені грати і думати чи запускати годинника. Виявилося, що Кротович Юлю знають всі. Крім мене. Довелося грати. Спочатку все було нормально, але мені не пощастило в кінці партії(«Невезіння від невміння та від поспіху бува» Грицько Бойко) і я здув на 10 очок. Про сеанс одночасної гри писати немає чого. Спочатку Марія заставила дошку моїми камінцями і я побачив, що виграв ( влізти і створити живу групу не було де, ну взагалі не було), а потім вона почала методично показувати, як я помилявся. Лишилися від Ярослава лиш ріжки та ніжки, та й ті розібрані на дрібні запчастини. Другу партію турніру треба було грати з Павлом Левенком. В минулому році я вже йому двічі програв. Довелося продовжити традицію, я почав втрачати ініціативу і заслужено влетів. Про третю партію взагалі щось сказати важко. Була вже пізня година і ми почали засівати дошку камінням. Хто швидше. Коли я нарешті зібрався подумати, майже все поле було засіяне. Я побачив, що маю перевагу очок з 25 і знову розслабився та й втратив 10-15 очок, але залишився з перемогою.
Далі ми планували піти на «Швейка» в театр Франка, але партії затягнулися, було вже пів-восьмої і ми пішли їсти.
Комендант гуртожитку мило нам усміхнулася і повідомила, що вільних місць немає. Вечоріло… Тато розказував історії , як він ночував на вокзалах років 25-30 тому. Мене це не надихало на подвиги, але зайвої тисячі на готель не було. Довелося йти на вокзал. Благо, крім лавок там знайшлися кімнати готельного типу, де можна було протягнути ноги, з*їсти огірок та помитися. Гуляючи Києвом ми зачепилися оком за розбиту скульптуру китайського вояка біля PinchukArtCentr-у. Довелося зайти. Купа всяких незрозумілих цікавостей, фотографії, скелет, скульптури, механізми, автомати. Було на що подивитися, незважаючи на втому. Особливо запам*яталася кімната в якій знизу доверху горизонтально лежали ровери, без руля, зчеплені поміж собою. Можна було покрутити колеса. Що вони там робили - не знаю. Це мені щось нагадало. Лекцію Марії Захарченко про джосекі. Ніби і камені знайомі, і слова знайомі, а про що говорила – нічого не зрозуміло. А значить треба вчитися. На Бесарабці бачив Лєніна (у нас його немає). Батько розказав, що всі старші туристи звертають на нього увагу і питають,дітей що воно таке, а всім дітям на це наплювати. Ще на Хрещатику подивилися на танцюристів, послухали співаків, подивилися на таких самих роззяв, як і ми, що ходили туди-сюди та й поїхали спати Наступного ранку я, відпочивши і набравшись сил, вирушив на змагання. Сиджу. Граю. Ніби все правильно, але помічаю, що втратив багато території. Здуваю страшно, шанси на нулю. Готовий здатися, але бачу слабкість на чужій території + помилка Вадима відбиваю очок 20 далі відкусив ще 15. Гра долітала до кінця. Я програвав 2,5 очка, ми заставляли нейтральні пункти. Мене понесло, суперник поплив. Я розділив групу на дві частини з загрозою вбити одну з них, і тут мій суперник здався. Я виграв другу партію на турнірі( а якщо чесно, то Вадим програв, а не я виграв). Я відчув смак до гри, ззаду почали проростати крила, готовий був вигравати у любого, але пан Комп*ютер призначив мені Камілу. Уже всередині партії я розібрався з чужими групами і впевнено крокував до перемоги. Крокував-крокував та й дійшов. Ура! По плану був розбір партій динозаврів українського ГО та лекція по будові всесвіту в планетарії. Я почекав годинку. Всі ще грали, надій на швидке закінчення не було, але лекцію я вже пропустив. День котився до вечора, а я доїжджав до Олімпійського. Послухав і подивився про еволюцію життя на Землі й про польоти на Місяць та й пішов на маршрутку. Вихідні закінчилися. Шкода лише, що не спробував супчику з корейських продуктів. Доведеться подивитися на фотографії.
Прочитав суперечку дорослих і розумних дядьків на форумі та й вирішив вставити декілька слів з низини своїх 12 років.
Ранок суботи почався о другій годині ночі, коли мене розбудили і ми пішли на маршрутку. На щастя, людей було небагато і я проспав півдороги лежачи на задніх сидіннях. В Києві було сонячно і тепло, «Синоптик» збрехав про дощ. Ноги ще не боліли і тому від вокзалу ми пішли пішки. О пів на десяту я був на місці і зрозумів, що регламент був потрібен для того, щоб сказати, що буде змагання. До 11 я нудився за столом, ходив межи розумних гравців і слухав розумні розмови. А ще я побачив Марію і зрозумів, що першим профі даном може стати моя сестра, а не я. У неї вже є коса, а у мене нема і не буде. Нарешті оголосили жеребкування І туру. Я почув 10 стіл, але з ким граю - не зрозумів і почав усіх діставати з ким мені грати і думати чи запускати годинника. Виявилося, що Кротович Юлю знають всі. Крім мене. Довелося грати. Спочатку все було нормально, але мені не пощастило в кінці партії(«Невезіння від невміння та від поспіху бува» Грицько Бойко) і я здув на 10 очок. Про сеанс одночасної гри писати немає чого. Спочатку Марія заставила дошку моїми камінцями і я побачив, що виграв ( влізти і створити живу групу не було де, ну взагалі не було), а потім вона почала методично показувати, як я помилявся. Лишилися від Ярослава лиш ріжки та ніжки, та й ті розібрані на дрібні запчастини. Другу партію турніру треба було грати з Павлом Левенком. В минулому році я вже йому двічі програв. Довелося продовжити традицію, я почав втрачати ініціативу і заслужено влетів. Про третю партію взагалі щось сказати важко. Була вже пізня година і ми почали засівати дошку камінням. Хто швидше. Коли я нарешті зібрався подумати, майже все поле було засіяне. Я побачив, що маю перевагу очок з 25 і знову розслабився та й втратив 10-15 очок, але залишився з перемогою.
Далі ми планували піти на «Швейка» в театр Франка, але партії затягнулися, було вже пів-восьмої і ми пішли їсти.
Комендант гуртожитку мило нам усміхнулася і повідомила, що вільних місць немає. Вечоріло… Тато розказував історії , як він ночував на вокзалах років 25-30 тому. Мене це не надихало на подвиги, але зайвої тисячі на готель не було. Довелося йти на вокзал. Благо, крім лавок там знайшлися кімнати готельного типу, де можна було протягнути ноги, з*їсти огірок та помитися. Гуляючи Києвом ми зачепилися оком за розбиту скульптуру китайського вояка біля PinchukArtCentr-у. Довелося зайти. Купа всяких незрозумілих цікавостей, фотографії, скелет, скульптури, механізми, автомати. Було на що подивитися, незважаючи на втому. Особливо запам*яталася кімната в якій знизу доверху горизонтально лежали ровери, без руля, зчеплені поміж собою. Можна було покрутити колеса. Що вони там робили - не знаю. Це мені щось нагадало. Лекцію Марії Захарченко про джосекі. Ніби і камені знайомі, і слова знайомі, а про що говорила – нічого не зрозуміло. А значить треба вчитися. На Бесарабці бачив Лєніна (у нас його немає). Батько розказав, що всі старші туристи звертають на нього увагу і питають,дітей що воно таке, а всім дітям на це наплювати. Ще на Хрещатику подивилися на танцюристів, послухали співаків, подивилися на таких самих роззяв, як і ми, що ходили туди-сюди та й поїхали спати Наступного ранку я, відпочивши і набравшись сил, вирушив на змагання. Сиджу. Граю. Ніби все правильно, але помічаю, що втратив багато території. Здуваю страшно, шанси на нулю. Готовий здатися, але бачу слабкість на чужій території + помилка Вадима відбиваю очок 20 далі відкусив ще 15. Гра долітала до кінця. Я програвав 2,5 очка, ми заставляли нейтральні пункти. Мене понесло, суперник поплив. Я розділив групу на дві частини з загрозою вбити одну з них, і тут мій суперник здався. Я виграв другу партію на турнірі( а якщо чесно, то Вадим програв, а не я виграв). Я відчув смак до гри, ззаду почали проростати крила, готовий був вигравати у любого, але пан Комп*ютер призначив мені Камілу. Уже всередині партії я розібрався з чужими групами і впевнено крокував до перемоги. Крокував-крокував та й дійшов. Ура! По плану був розбір партій динозаврів українського ГО та лекція по будові всесвіту в планетарії. Я почекав годинку. Всі ще грали, надій на швидке закінчення не було, але лекцію я вже пропустив. День котився до вечора, а я доїжджав до Олімпійського. Послухав і подивився про еволюцію життя на Землі й про польоти на Місяць та й пішов на маршрутку. Вихідні закінчилися. Шкода лише, що не спробував супчику з корейських продуктів. Доведеться подивитися на фотографії.
. Принаймні, 2-3 учасників на дві доби міг би поселити у гуртожитку. Але запиту на потребу у помешканні не було 
. Чи та частина розповіді Ярослава, яка стосувалася ночівлі на вокзалі, була використана оповідачем для посилення враження у читача? 