Нарешті повернулись з Китаю
з морем найрізноманітніших вражень.Після Харбіну ми залишились полюбуватись Пекіном на три дні,навіть перше вересня пропустили <_<
Отже ,все по-порядку.З Києва летіли до Пекіна преміум-класом,то майже десять годин минули непомітно(то спав,то хмари фотографував,то їв).
А після прильоту вночі до Пекіна в порожній зал,де всюди написи ієрогліфами,а поодинокі люди на запитання англійською,знизують плечима або щось
белькочуть китайською, почалось прокидання.Нам потрібно було потрапити на інший термінал для перельоту до Харбіна, і тут з'явився усміхнений китаєць у костюмчику,який тицьнув візитівку "Аеропортсервіс),почав нас "мило" вести якимись псячими стежками до терміналу 3.Як потім виявилось,вів до свого авто,ламаною англійською пояснив,що вночі іншого способу потрапити до необхідного терміналу нема,а він - наш рятівник.Возили нас 30 хв,що вартувало 40 доларів,на намагання мами торгуватись і пояснювати,що надто дорого,відповіли,що це і так 50% знижка.Тобто,нам круто пощастило
Осад залишився до кінця поїздки,особливо,коли дізнались,що взагалі-то трансфер між терміналами цілодобово безкоштовний.
Ще один міні-стресик був від того,що wi-fi free,насправді потребує паролю,а соц.мережі заблоковані.
А далі китайськими авіалініями - до Харбіна.Здивувала кількість пасажирів з чемоданами,які їх вважають ручною кладдю,а також китайський фільм в салоні літака.
Харбін зустрів нас дощем та милою китаянкою Мо,яка доставила нас в класний готель "Країна мрій" на головній пішохідній вулиці міста.
Було круто!Ми пішли оглядати місцеві красоти,все фотографували і охкали: чудові зелені скульптури з квітів,море багатоповерхівок,пластикові прозорі (імітовані під лід) споруди з підсвіткою,бо Харбін є столицею льодяного фестивалю,прикольно вдягнених "мультяшних" китайців.
Спочатку здавалось,що у них вічне свято,а вони лише тим і займаються,що гуляють вулицями,їдять(всюди багато риночків з цікавою фаст-фудною їжею,в тому числі смаколиками-тарганами,сороканіжками,шишками у сиропі і саморобним морозивом.Де-не-де з'являвся шлейф якогось дивного запаху,потім виявилось,що це дур'ян - колючий фрукт - велетень зі смачною жовтавою м'якоттю,який жваві продавці тут же вправно чистять і порційно продають.
Згодом побачили,що в китайців теж є будні і вони важко працюють з ранку до ночі,але більше половина - все ж завзяті шопоголіки,особливо поведені на відомих спортивних брендах.
Наступного дня почався турнір.Після першого туру з китайцем-американцем 6 даном,якому я програв,було урочисте відкриття Чемпіонату світу імені
Wu Qing Yuan,сенсея-китайця ,який майже все життя прожив у Японії , присвятив його розвитку Го і помер в 100-річному віці.
Все було урочисто і гарно,виступали відомі професіонали.Прикольно,що вони говорили китайською довго,а англійський переклад був значно коротший.Певно,перекладач,діяла за Чеховим("Краткость- сестра таланта") або сама не все розуміла
.З Європи у моїй категорії ще був Попов С.- 5 дан і німець Валка Й. 2 дан,який літо провів в Сеулі в школі Го.До 12 нас представляли росіянка Шавльова В.-2 кю та німець Арвед 2 дан.
Нашим керівником була Наталія Ковальова 5 дан,член Європейської і Російської федерації,яка допомагала і координувала організацію поїздки,зо що їй дуже дякуємо.
Далі нас повели в ресторан на вечерю,столи були переповнені різноманітними оригінальними наїдками .Мені смакувало майже все,а мама скучала за своїми стравами.
Наступні два дні ми зіграли ще 4 партії.Спочатку я програвав,хоча і старався боротися ,а далі на День Незалежності,як каже мама, подарував Україні і собі перемогу над 2 даном з Сінгапура
.Додому вже їхати було не соромно,хоча в загальному заліку я залишився 11-м.
Закриття Чемпіонату було в російському ресторані з українським борщем по-китайськи,з концертом флейтиста-китайця та співачки-росіянки.
Останній день нам організували екскурсію по Харбіну,якій дещо перешкодив дощ.Були ми на Сонячному острові та в Національному музеї.Було цікаво і весело!
Потім нас хотіли остаточно вразити національнальною кухнею і повели в китайську "Пузату хату".І таки свого досягли:якась їхня затирка з муки, солодкі креветки у кукурудзяній муці,особливі рубці,драглі з перевареним бамбуком,горохові балабеники,капуста без смаку ,гриби,подібні на поганки на тонюсіньких ніжках і т.д. ,і т.п.Мені було цікаво,мама - в шоці.Врятував її майстер по виготовленню арахісової халви,який під корчмою на ковбані товк дерев'яним молотом арахіс з патокою.Результат -дуже смачна пластинчаста халва.А ще там продавали "півників" на паличці у вигляді ієрогліфів та драконів!
Ще нас сфотографували на загальне фото,всі прощались і бажали нових зустрічей.Шкода,бо ми здружились і з росіянами,і німцями,і з китайцями,особливо привітні були з США і Сингапура.Наступного дня всі роз'їхались,а ми помандрували у Пекін.