Вітання усім! Я принесла в цей чат гарну новину - українська команда посіла 3 місце в цьогорічному EYGTC! Ура-ура-ура!
Вітаємо спортсменів, тренерів, вболівальників! Шкодуємо, що не всі члени команди брали участь в іграх: на жаль, жеребкування було таким, що майже в усіх раундах нам випадали дуже сильні суперники і ми мусили ставити свій найсильніший склад, бо не хотіли ризикувати.
В чемпіонаті брало участь 16 команд, дві з них були командами Франції (оскільки необхідно було зробити парну кількість учасників, то команда-переможиця минулого року - а саме Франція отримала це право через дискваліфікцію команди країни агресорки - мала право виставити дві команди). І ще дві команди складалися з учасників з різних країн, тому загальна кількість країн-учасниць зросла до 19! Перше місце посіла команда Франції, основний склад якої не мав жодної командної поразки протягом цього чемпіонату! Другою стала команда Об'єднаного Королівства. Команда України посіла третє місце. Церемонія нагородження відбудеться або під час ЮЧЄ в Анкарі, або під час ґо-конгресу в Лейпцігу.
Тепер трохи ретроспективи (на жаль, я не звітувала про другу і третю ігри тут - дуже перепрошую). Тож в другому раунді українська команда здобула перемогу над командою Румунії з рахунком 3:2. При чому перемоги ми отримали на 3, 4 та 5 дошках (Олеся Малко, Савицький Август, Данило Петрик відповідно).
Далі були свята, а після них третій раунд - гра з командою Франції, якій ми поступилися із рахунком 4:1 (переможною була гра Олесі Малко з 3-ї дошки). Команда Франції справді була найсильнішою в цьогорічному чемпіонаті - тож перемогу вони здобули цілком очікувано. Але ми теж мали непогані шанси. Однак, на жаль, перемогти команду чемпіонів цього разу нам не вдалося.
Остання гра відбувалася на цих вихідних. Тепер нам дістався менш сильний суперник - команда з Угорщини. Україна перемогла з рахунком 4:1 (Анна Мельник, Олеся Малко, Марія Чернова, Тимофій Овсієнко). І ця перемога дозволила нам посунутися на 3 призове місце! Зауважу, що команда Об'єднаного Королівства, що стала другою, випередила нас лише на 1 Board point, тобто для визначення місця важила вже не командна перемога, а перемога на конкретній дошці! Будемо сподіватся, що це усвідомлення допоможе нашим гравцям ще серйозніше ставитися до своїх партій в майбутньому, оскільки кожна окрема перемога важить дуже багато

!
Але! Насправді українська команда отримала неймовірний результат в цьому році! І, на жаль, всі ви знаєте, чому цей результат такий неймовірний саме зараз

І я вирішила нагадати про це капітанам решти європейських команд і організаторам турніру у фінальному листі. Я розказала їм про те, що частина українських дітей грали свої ігри Командного Чемпіонату Європи із-за кордону, зі своїх нових тимчасових домівок, а інша частина натомість грала, перебуваючи на території України, вишукуючи час, коли можна потрапити в графік без відключень електрики й інтернету, граючи в перервах між сиренами й обстрілами... Я написала, що ці малі українці справжні герої, бо я так вважаю і хочу, аби весь світ про це пам'ятав.
І на даний момент я отримала відповідь від капітана французької команди (а також батька двох гравців Сорена та Саяна) - Джуліана Тузо (Julien Тouzot), який привітав нашу команду з чудовим результатом, висловив захоплення нашими дітьми: і тими, що змушені були поїхати і брали участь в чемпіонаті не з терторії України, і тими, що лишилися вдома. А також він висловив надію на якнайшвидше завершення війни і повернення до нормальних умов життя!
Тож, ще раз вітаю! Дякую юним, але таким сильним учасникам (а також їхнім батькам, участь яких в організації ігр завжди минає непоміченою, але в більшості випадків саме батьки беруть на себе відповідальність за графік дітей і дотримання цього графіка). Дякую тренерам за талановитих вихованців, а Вікторії Валеріївні окрема подяка за плідну співпарцю. Безліч перемог українській команді у майбутньому і однієї головної перемоги нашій незламній країні якнайшвидше!