Національне питання, зокрема мовне, непросте та болюче. Це не стосується тільки України. Майже у кожній державі існують національні проблеми. Не думаю, що з цього, вважаючи, що націоналізм - це хвороба, у нас весь світ хворий. Справа тут у іншому.
Але спочатку суто конкретно стосовно імен. Ні у кого не виникає заперечень, коли російське ім'я "Міхаіл" англійською звучить як "Майкл", французькою як "Мішель", не знаю як ще якоюсь "Мікаель", але коли для російськомовного у паспорті пишуть "Михайло", то це викликає протест. Чому, коли радянський чи пострадяньский емігрант з совєтсконародним(це такий новий етнос придумали) ім'ям "Міхаіл" без вагань пише у американському паспорті "Mikle", тут, на українській землі, на території держави Україна виникають якісь питання стосовно українських імен? Питання риторичне.
Більш широкі питання. Звідки береться націоналізм? Чому треба вивчати мову тої країни у которій живеш?
На перше коротко - націоналізм - це реакція на придушення національної свідомості. Градус націоналізму залежить від градусу зовнішного впливу на свідомість народу, який проживає на етнічно приналежній йому території. Не буде впливу - не буде націоналізму.
З відповіді на перше питання можна зробити висновок - щоб реакція на зовнішній вплив не була руйнівною, а в сучасному світі вплив відбувається в основному інформаційний, треба читати.
Що читати? Історію, літературу. Але чи зможе іноземна література адекватно відтворити події, які відбувалися на своїй землі? Моя відповідь - ні. Українську історію треба читати у українських істориків. Але так склалося, що чомусь у царській Росії та Радянському Союзі забороняли друкувати твори національних вчених з історії. Зараз вже друкують, але мовою оригіналу.
З іншого боку, Радянські та російські історіки по-іншому висвітлюють факти української історії, а дещо взагалі замовчують. Це викликає їнше сприяття навколишнього світу, виникає інша культура.
Тому дискусії навколо національного питання(а без знання історії вони взагалі не мають сенсу) беззмістовні, коли вони відбуваються носіями різних культур.
Яскравий приклад спотворення історії російськими та радянськими історіками відслідковується на прикладі історії мого улюбленого міста Одеси. У 1994 році вийшов науковий нарис талановитого вченого-історика Олександра Болдирєва, де він відтворив історію рідного краю, та науково доказав, що Одеса - це українське місто і їй принаймні 598 років, а не 219, як це прийнято вважати.
Посилання на його твір:
http://lvv.host.sk/600.htm. Почитайте, не пожалієте. Але для цього потрібно знати українську мову.
Як підсумок - українська мова це ключ до незлічених скарбів тої землі, на якої Ви живете. Хочете бути багатими - візьміть цей ключ безкоштовно. Все залежить тільки від вас.
