The 24th World Go Championship - The Fujitsu Cup
-
Артем
- Advanced Member
- Повідомлень: 365
- З нами з: 04 вересня 2007, 08:33
- Розряд: 2p
Трошки відійшов від своєї поїздки у Францію і Японію (у Японії полетів прямо із Франції).
Пару слів про Францію: гарна природа, цікавий але втомлюючий турнір. Ще яскраво запамятались неймовірно смачний сир і озерце з лотосами, бамбуком і великими рибами (біля місця, в якому грали).
Із Франції наша команда майже у повному складі полетіла у Київ, а я в Японію. В аеропорті зустріли і довезли до готеля. Проїхали через усе місто Осаку... Великі заводи, будівництва, багатоповерхівки, зелені - хіба що штучно посаджені невеличкі парки, та й то рідко, до всього ще й натовпи людей і спека. Повітря здається важким, дихати важко - майже як у бані
. Правда японці кажуть що таке пекло у них лише влітку. Дивлячись на поїздку з туристичної точки зору - звичайно, цікаво було побувати в Японії, зовсім інша земля і люди, але навіть пробути там тиждень мені було важко - під кінець уже аж дуже явно думав про те, коли там вже мій літак і скільки годин залишилось тут бути. А коли нарешті вийшов з літака на українській землі - все здалось таким добрим - люди, навіть сонце і повітря. У нас сонце світить так ніжно, навіть коли ми кажемо що жарко, а повітря таке свіже і приємне... На Україні класно!
Жив у Осаці я на 28-му поверсі в дуже серйозному готелі . Було в мене 2 величезних ліжка на мене одного, а ще коли зайшов у номер то навіть перепитав людину що мене привела.. на столі лежала дошка з го і камені - це мені?..
Місто з такої висоти дуже чітко здається безкраїм і неймовірно урбаністичним. Ну може хіба що гори на горизонті якось обмежують.
Ще у номері було багато цікавого, наприклад чудернацький чайник з якого можна брати кипяток у будь-який час і кипятити треба 1 раз, або крісло-масажер (яким так і не користувався, але мій друг-японець, зайшовши, був просто у захваті). Взагалі з точки зору фінансової хочеться сказати велике дякую компанії Фуджітсу, яка організувала турнір на найвищому рівні. Ще хочеться подякувати моєму японському другу - Тому Урасое з Токіо, який сильно допоміг, будучи буквально провідником для мене, неписьменного і неграмотного .
Так ось, готель був ідеальний - ну хіба що засмучували явно натягнуті посмішки японських робітників готелю, та мабуть вже така їхня робота. Зустрічались і дуже приємні люди.
Дозвольте тепер розповісти про Токіо. Це порушить хронологічний порядок речей, бо у Токіо я поїхав після турніру, але ми уже почали говорити про туристичну складову турніру...
У Токіо квиток мені допоміг купити все той же Том Урасое, допоміг він мені й поміняти квиток на літак, та й у Токіо запросив мене - так я б чекав декілька днів у Осаці, до свого рейса. У Токіо поїхав я швидкісним потягом, сісти на який любязно допомогли люди з відділення Ніхон Кіін у Осаці - японської федерації го. Робити було нічого, дивився у вікно - там нескінченні міста між якими зрідка є невеличкі розриви у вигляді гір та долин. До речі, у Осаці у вільний час гуляв трохи, в основному у районі центра - може навіть побачив "справжньої" Японії з вузенькими вуличками і маленькими будинками, а ще натрапив на синтоїстський та буддистський храм, останній з яких залишив дуже приємні враження як спокійне і просто гарне місце.
У Токіо зустрів мене Том. Поїхали у його Го-клуб. Клуб організувався таким чином: усі вони друзі, років 20-25 усім, вирішили знімати приміщення і збиратись десь раз на тиждень пограти. Так як Том найсильніший (мабуть, український 5 дан), то він ще й інколи дає сеанси одночасної гри та розбори партій, а подеколи у клуб заходять "гості" - про. Загалом у клубі дуже дружня атмосфера - дуже невимушено, є серед них і іноземці - дівчина з Німеччини, та хлопчина із Індонезії - моє європейське обличчя для них шоком чи приводом для паніки не стало. Пограли, розібрали пару партій, зіграв сеанс на 3 дошках... Було цікаво. Потім усі разом сходили повечеряли, я уперше в життя спробував суші та декілька інших японських страв .
Ввечері з Томом подивились у нього вдома унікальні відеосюжети про Го (Том працює у Ніхон Кіін) - записи партій 80-х років, навчальні збори Фуджисави Шуко - великого майстра, де він як дітей учить інших про, своїх учнів.
На наступний день з`їздили у Ніхон Кіін, де я зіграв партію з японським 7 професійним даном.. Викладався він мабуть далеко не на повну, бо після просто жахливого початку у боротьбі я чорними каменями забрав лідерство, і лише потім один "пас" у боротьбі (моя ілюзія - хід виявився не сенте, і приносив 0 очок у готе) , що дозволило супернику одну з моїх груп поставити під смертельну атаку. Після Ніхон Кіін Том провів мене на літак - посадив на поїзд, який їде до Наріти (аерпорт). Дуже змішані враження були від Японії, було чимало і радісного і сумного, але повернутися додому був безмежно радий. Тут ніби немає тієї межі, що так сильно розділяла мене із людьми Японії - мовного бар`єру, а ще колосальної відмінності у традиціях в широкому розумінні цього поняття.
Тепер про турнір. Суперник у мене був цікавий - один з найсильніших про Кореї.. Чесно кажучи, мабуть на початку трошки злякався - сам не зрозумів як це сталось, але на початку партії хвилювався. Таке буває зі мною на турнірах, але не так сильно як цього разу. Суперник навпаки виглядав спокійним і зосередженим. До всього ще й цей "вихований" одяг - галстук так чи інакше тисне на шию . Потім хід гри налаштував мене, уже лишились тільки камені і ситуація, в якій потрібно знайти ефективне продовження гри.
Із самого початку відчувалось, що суперник не планує битися - обирав варіанти, у яких мінімум агресії і боротьби. Я навпаки, намагався перевести гру у русло масштабної битви.. Нарешті почалась локальна бійка, і тут... суперник жертвує свої камені.. А я очікував що його група почне посилюватись, тоді б виникла боротьба, в якій я мав би шанс закрити свою заготовку на іншій стороні. Я зробив великий хід, тут суперник провів простий варіант якого я не помітив - пожертвувана група тепер стала сильним ацумі (силою), а моя, тепер уже важка, група повинна шукати життя десь у центрі. Я спробував пожертвувати її щоб проатакувати куток суперника - жертву суперник прийняв, а от куток спритно вижив. Кінець гри, далі суперник грав максимально надійно і навіть я бачив що він має значно сильніші варіанти у кармані, але він просто зміцнювався кожним ходом - 10 чи 15 очок лідерства були очевидними. Я здався. Велика різниця у силі.
Далі я просто спостерігав за іграми інших. Виникло враження що досягти такого рівня не так уже і складно, і для цього не обовязково їхати у Азію. Це можливо - тільки чи потрібно?
А взагалі вони усі звичайні люди, кожен з унікальним характером і стилем - наприклад, Чо Чікун говорить із собою і сміється під час гри, а Гу Лі спостерігає за іграми не-азіатів. Звичайно, зосереджені вони зовсім по-іншому ніж більшість аматорів, але атмосфера приблизно та ж, що у на любительському турнірі - після гри розбираються партію, спілкуються між собою.
Ось так з`їздив я у Японію . Скоро іще один турнір - у Чехії. після турнірів у Франції і Японії є відчуття далекої недосконалості власної гри і широких можливостей для того, щоб грати серйозніше.
Дякую усім за підтримку та увагу.
Пару слів про Францію: гарна природа, цікавий але втомлюючий турнір. Ще яскраво запамятались неймовірно смачний сир і озерце з лотосами, бамбуком і великими рибами (біля місця, в якому грали).
Із Франції наша команда майже у повному складі полетіла у Київ, а я в Японію. В аеропорті зустріли і довезли до готеля. Проїхали через усе місто Осаку... Великі заводи, будівництва, багатоповерхівки, зелені - хіба що штучно посаджені невеличкі парки, та й то рідко, до всього ще й натовпи людей і спека. Повітря здається важким, дихати важко - майже як у бані
. Правда японці кажуть що таке пекло у них лише влітку. Дивлячись на поїздку з туристичної точки зору - звичайно, цікаво було побувати в Японії, зовсім інша земля і люди, але навіть пробути там тиждень мені було важко - під кінець уже аж дуже явно думав про те, коли там вже мій літак і скільки годин залишилось тут бути. А коли нарешті вийшов з літака на українській землі - все здалось таким добрим - люди, навіть сонце і повітря. У нас сонце світить так ніжно, навіть коли ми кажемо що жарко, а повітря таке свіже і приємне... На Україні класно!Жив у Осаці я на 28-му поверсі в дуже серйозному готелі
. Було в мене 2 величезних ліжка на мене одного, а ще коли зайшов у номер то навіть перепитав людину що мене привела.. на столі лежала дошка з го і камені - це мені?.. Місто з такої висоти дуже чітко здається безкраїм і неймовірно урбаністичним. Ну може хіба що гори на горизонті якось обмежують.
Ще у номері було багато цікавого, наприклад чудернацький чайник з якого можна брати кипяток у будь-який час і кипятити треба 1 раз, або крісло-масажер (яким так і не користувався, але мій друг-японець, зайшовши, був просто у захваті). Взагалі з точки зору фінансової хочеться сказати велике дякую компанії Фуджітсу, яка організувала турнір на найвищому рівні. Ще хочеться подякувати моєму японському другу - Тому Урасое з Токіо, який сильно допоміг, будучи буквально провідником для мене, неписьменного і неграмотного
. Так ось, готель був ідеальний - ну хіба що засмучували явно натягнуті посмішки японських робітників готелю, та мабуть вже така їхня робота. Зустрічались і дуже приємні люди.
Дозвольте тепер розповісти про Токіо. Це порушить хронологічний порядок речей, бо у Токіо я поїхав після турніру, але ми уже почали говорити про туристичну складову турніру...
У Токіо квиток мені допоміг купити все той же Том Урасое, допоміг він мені й поміняти квиток на літак, та й у Токіо запросив мене - так я б чекав декілька днів у Осаці, до свого рейса. У Токіо поїхав я швидкісним потягом, сісти на який любязно допомогли люди з відділення Ніхон Кіін у Осаці - японської федерації го. Робити було нічого, дивився у вікно - там нескінченні міста між якими зрідка є невеличкі розриви у вигляді гір та долин. До речі, у Осаці у вільний час гуляв трохи, в основному у районі центра - може навіть побачив "справжньої" Японії з вузенькими вуличками і маленькими будинками, а ще натрапив на синтоїстський та буддистський храм, останній з яких залишив дуже приємні враження як спокійне і просто гарне місце.
У Токіо зустрів мене Том. Поїхали у його Го-клуб. Клуб організувався таким чином: усі вони друзі, років 20-25 усім, вирішили знімати приміщення і збиратись десь раз на тиждень пограти. Так як Том найсильніший (мабуть, український 5 дан), то він ще й інколи дає сеанси одночасної гри та розбори партій, а подеколи у клуб заходять "гості" - про. Загалом у клубі дуже дружня атмосфера - дуже невимушено, є серед них і іноземці - дівчина з Німеччини, та хлопчина із Індонезії - моє європейське обличчя для них шоком чи приводом для паніки не стало. Пограли, розібрали пару партій, зіграв сеанс на 3 дошках... Було цікаво. Потім усі разом сходили повечеряли, я уперше в життя спробував суші та декілька інших японських страв
. Ввечері з Томом подивились у нього вдома унікальні відеосюжети про Го (Том працює у Ніхон Кіін) - записи партій 80-х років, навчальні збори Фуджисави Шуко - великого майстра, де він як дітей учить інших про, своїх учнів.
На наступний день з`їздили у Ніхон Кіін, де я зіграв партію з японським 7 професійним даном.. Викладався він мабуть далеко не на повну, бо після просто жахливого початку у боротьбі я чорними каменями забрав лідерство, і лише потім один "пас" у боротьбі (моя ілюзія - хід виявився не сенте, і приносив 0 очок у готе) , що дозволило супернику одну з моїх груп поставити під смертельну атаку. Після Ніхон Кіін Том провів мене на літак - посадив на поїзд, який їде до Наріти (аерпорт). Дуже змішані враження були від Японії, було чимало і радісного і сумного, але повернутися додому був безмежно радий. Тут ніби немає тієї межі, що так сильно розділяла мене із людьми Японії - мовного бар`єру, а ще колосальної відмінності у традиціях в широкому розумінні цього поняття.
Тепер про турнір. Суперник у мене був цікавий - один з найсильніших про Кореї.. Чесно кажучи, мабуть на початку трошки злякався - сам не зрозумів як це сталось, але на початку партії хвилювався. Таке буває зі мною на турнірах, але не так сильно як цього разу. Суперник навпаки виглядав спокійним і зосередженим. До всього ще й цей "вихований" одяг - галстук так чи інакше тисне на шию . Потім хід гри налаштував мене, уже лишились тільки камені і ситуація, в якій потрібно знайти ефективне продовження гри.
Із самого початку відчувалось, що суперник не планує битися - обирав варіанти, у яких мінімум агресії і боротьби. Я навпаки, намагався перевести гру у русло масштабної битви.. Нарешті почалась локальна бійка, і тут... суперник жертвує свої камені.. А я очікував що його група почне посилюватись, тоді б виникла боротьба, в якій я мав би шанс закрити свою заготовку на іншій стороні. Я зробив великий хід, тут суперник провів простий варіант якого я не помітив - пожертвувана група тепер стала сильним ацумі (силою), а моя, тепер уже важка, група повинна шукати життя десь у центрі. Я спробував пожертвувати її щоб проатакувати куток суперника - жертву суперник прийняв, а от куток спритно вижив. Кінець гри, далі суперник грав максимально надійно і навіть я бачив що він має значно сильніші варіанти у кармані, але він просто зміцнювався кожним ходом - 10 чи 15 очок лідерства були очевидними. Я здався. Велика різниця у силі.
Далі я просто спостерігав за іграми інших. Виникло враження що досягти такого рівня не так уже і складно, і для цього не обовязково їхати у Азію. Це можливо - тільки чи потрібно?
А взагалі вони усі звичайні люди, кожен з унікальним характером і стилем - наприклад, Чо Чікун говорить із собою і сміється під час гри, а Гу Лі спостерігає за іграми не-азіатів. Звичайно, зосереджені вони зовсім по-іншому ніж більшість аматорів, але атмосфера приблизно та ж, що у на любительському турнірі - після гри розбираються партію, спілкуються між собою.
Ось так з`їздив я у Японію
. Скоро іще один турнір - у Чехії. після турнірів у Франції і Японії є відчуття далекої недосконалості власної гри і широких можливостей для того, щоб грати серйозніше. Дякую усім за підтримку та увагу.
-
Shedal
- Advanced Member
- Повідомлень: 667
- З нами з: 16 вересня 2005, 20:11
Спасибо, Артём, очень интересный рассказ. Судя по всему, ты получил очень полезный опыт. Расти дальше и выше!
P.S. А рубашки нужно подбирать так, чтобы точно не давили. Я когда-то сдавал вступительный экзамен в аспирантуру, чуть сознание не потерял, в глазах потемнело — воротник рубашки давил на сонную артерию.
В общем, для мыслительных способностей, которые для го так нужны, хорошей подачи кислорода в мозг лучше не лишаться
P.S. А рубашки нужно подбирать так, чтобы точно не давили. Я когда-то сдавал вступительный экзамен в аспирантуру, чуть сознание не потерял, в глазах потемнело — воротник рубашки давил на сонную артерию.
В общем, для мыслительных способностей, которые для го так нужны, хорошей подачи кислорода в мозг лучше не лишаться
-
Vassko
- Тренер
- Повідомлень: 1409
- З нами з: 20 березня 2003, 09:26
- Розряд: 4d
- Звідки: Киев
- Контактна інформація:
-
Артем
- Advanced Member
- Повідомлень: 365
- З нами з: 04 вересня 2007, 08:33
- Розряд: 2p
Фотографував на камеру телефону, тому вибачте за якість .
[picasa]http://picasaweb.google.com/ufgofoto1/201103[/picasa]
https://picasaweb.google.com/ufgofoto1/ ... directlink
.[picasa]http://picasaweb.google.com/ufgofoto1/201103[/picasa]
https://picasaweb.google.com/ufgofoto1/ ... directlink
-
Небайдужий
- Advanced Member
- Повідомлень: 4835
- З нами з: 01 січня 2007, 13:26
- Розряд: 6k
- Звідки: м. Рівне
- Контактна інформація:
Re: The 24th World Go Championship - The Fujitsu Cup
На жаль, стало відомо, що це був останній турнір на Кубок Фуджітсу. Більше цей турнір не будуть проводити. Так що, Артему довелось бути першим і останнім учасником цього турніру з України... 