14th EYGC (Banja Luka)

На даний момент у нас готовий поки що тільки ФОТОАЛЬБОМ

AlterEgo

Небайдужий @ Mar 13 2009, 06:33 PM писав: А взагалі, наскільки мені відомо, за тренера може поїхати навіть і мама Сідоренко.
На цьому форумі ми не вирішуємо таких питань...

Хорошая формулировка. :-)

Немає часу написати все одразу. Тому буду викладувати свої враження частинами.

Перш за все, хочу висловити величезну подяку всім, хто вболівав за нас, і, в першу чергу, Михалюку Василю Васильовичу за активну моральну підтримку на цьому форумі. Там, на чужині, дуже важливо відчувати підтримку з рідної землі. Заходиш на форум росіян, читаєш їх побажання своїм юним спортсменам і тихо заздриш… Там багато вболівальників. Дуже приємно було читати повідомлення Василя Васильовича, в яких він щиро вболівав за наших юнаків. Є, все-таки, справжні, добрі і щирі люди в українському Го.
Тепер з приводу чемпіонату:
В категорії до 18 років грали 43 учасники з 15 країн, а до 12 років – 40 дітей з 8 країн.
При великій верхній групі Макмагон та при використанні першим додатковим розділовим критерієм коефіцієнт Бергера, у суддів виникає багато можливостей для маніпуляцій. Оскільки на чемпіонатах Європи використовується саме така схема проведення змагань, то нашим юнакам завжди залишалось тільки своїми виграшами добиватись успіху, не сподіваючись на те, що судді проведуть сприятливе для нас жеребкування.
При проведенні змагань в Україні, я підтримую систему правил Корсака, яка значно зменшує можливість маніпуляцій. Крім того, першим коефіцієнтом я завжди використовую «Бухгольц», а потім «Бергер». Крім того, я притримуюсь думки, що верхня група Макмагон повинна бути невеликою, при якій можна визначити призові місця за набраними очками, а не за коефіцієнтами. Це трохи ускладнює жеребкування в крайніх турах, але значно справедливіше.
Це був ліричний відступ. Просто уже «дістали» зарубіжні змагання, в яких завжди виявляються елементи маніпуляцій з жеребкуванням, які, начеб то, і не виходять за рамки дозволеного, але виводять на вищі місця бажаних для суддів гравців завдяки визначенню за коефіцієнтами.
Тепер нарешті перейду до Чемпіонату.
Від Чемпіонату Європи в Баня Лука у мене залишились і позитивні і негативні враження.
Позитивним було те, що боснійські серби віднеслись до нас дуже доброзичливо. Наша команда здійснила найскладнішу подорож на Чемпіонат. Тільки завдяки сприянню наших боснійських товаришів, ми змогли значно легше оформити боснійські візи, які були найскладнішим елементом підготовки до поїздки на Чемпіонат. Крім того, вони забезпечили нам безкоштовне проживання за два зайвих дні. Вони готові були забезпечити безкоштовним проживанням і значно більшу команду з України (до 50 осіб), але у нас більше ніхто не відважився на таку складну подорож.
Турнір проходив в фойє дитячого театру. Досить таки світле і просторе приміщення. Недоліки почали проявлятись уже на початку змагань. Виявилось, що організатори змагань не підготовили належним чином файли програми Макмагон. Прийшлось в терміновому порядку набирати прізвища та імена гравців в обох категоріях, узгоджувати рейтинги з Європейською базою даних та виставляти необхідні налаштування програми. Для того й проводиться попередня реєстрація, щоб можна було завчасно усе підготувати... Відчувалось, що організатори змагань не мають достатнього досвіду і роблять усе дуже повільно. Тому, щоб прискорити підготовку до першого туру, на допомогу підключився румунський тренер Юліан Тома і, в деякій мірі, я. Юліан Тома має величезний досвід проведення змагань в Румунії і швидко, наскільки це було можливо, підготував все для жеребкування першого туру. Початок змагань затримався приблизно на одну годину, але, завдяки тому, що в першому турі не було затяжних ігор, в подальшому вдалось вийти на запланований розклад проведення змагань. Надалі Юліан Тома допомагав в проведенні жеребкувань. Головним його принципом було машинне жеребкування.
Відсутність досвіду проведення солідних змагань відчувалась в багатьох факторах. Так, наприклад, прапори країн були зроблені з невеличких клаптиків паперу і прикріплені на звичайний кусок ДСП. Виглядало це примітивно і несолідно. Наскільки я пам’ятаю, на всіх інших чемпіонатах вивішувались справжні прапори країн і це надавало події більш солідного вигляду. Організатори змагань просили учасників привозити свої прапори і таким чином вирішували це питання. Звичайно ж це дрібниця, але дрібниця, яка характеризує відношення організаторів до цих змагань як до звичайних своїх турнірів з відповідним, як я називаю «дворовим» відношенням до змагань.
Приміщення для гри було достатньо великим і світлим, столи були накриті скатертями, на столах виставлені пристойні комплекти для гри та інговські годинники найновішого зразка з виведеними окремими кнопками для перемикання таймерів при грі, що інколи справді було дуже зручно. Діти просто прилаштовували ці кнопки поближче до себе, щоб було зручніше на них нажимати. Тут організаторам можна поставити плюс. Єдиним мінусом цього приміщення було те, що в яскравий сонячний день не можна було заховатись від сонця (не було штор) і це було деяким дратуючим фактором при грі. Сонце відтворювалось від білих скатертин і дощок і засліплювало суперників. Так, крайню партію Єрошкіна з Мілюткіним прийшлось перервати і перенести стіл з комплектом у затінене місце.

ДАЛІ БУДЕ...

Керівництво турніром також було якимсь невиразним. Жодного разу суддя не оголошував про початок туру і гравці самі вирішували, чи починати їм грати, чи ні. Взагалі, одночасний початок туру є обов’язковим елементом змагань. Це робиться для того, щоб можна була встановити для всіх єдиний відлік часу з метою відновлення затраченого часу на роздуми при виході з ладу одного з таймерів в годинниках. В зв’язку з цим можуть виникати серйозні конфліктні ситуації і бажано їх не допускати.
Вперше, за 7 років моїх поїздок на юнацькі Чемпіонати Європи, кубки були передбачені тільки чемпіонам, а решті призерам передбачались медалі. Завжди усім призерам вручали кубки, і часто навіть переможцям сайд-турнірів. Чим викликане таке відношення до призерів – не знаю. Виглядало це несолідно. Церемонія закриття проходила якось скуто. Десь в кутку приміщення поставили кілька столів, поклали на них нагороди і почали нагороджувати. Місця для глядачів не були передбачені, і люди хто де міг, там і прилаштовувався. Багато людей скупчилось поблизу столів з нагородами і побачити церемонію могли далеко не всі, а тим більше малі діти, яким ця процедура найбільш важлива. Високі хлопці в передніх рядах навіть і не робили спроби присісти, щоб іншим людям було щось видно. Мені було вкрай незручно перед представниками української громади, які прийшли на закриття змагань і хотіли побачити призерів, але не могли побачити цього і стояли позаду всіх, прислухаючись до того, що робиться в центрі юрби. Крім призерів Чемпіонату, чомусь почали викликати місцевих учасників і вручати їм під різноманітними мотивами призи і медалі (наприклад, за кращого гравця Баня Лука в категорії до 10, 12, 14, 16, 18 років, наймолодшому і т.п.). Такого я не бачив на жодному з ЧЄ. Організатори для кожної дитини з Баня Лука знайшли якийсь привід для нагородження, хоча ці призи, мабуть, повинні були б дістатись дітям з інших країн, які виграли певну кількість партій (наприклад 5 з 6 – що дуже не просто, 4 з 6) в турнірі. Виглядало це якось дивно і навіть смішно… Уявіть собі призерів Чемпіонату в оточенні місцевих дітей з такими ж медалями і грамотами… Їх було багато, і призерів було майже не видно. Мені не шкода призів для боснійських дітей, але це все ж таки Чемпіонат Європи, а не місцеві змагання… Для того, щоб зфотографувати хоч щось з процедури нагородження, прийшлось залізати на стілець, а інколи навіть подумувати про те, щоб залізти аж на стіл… Вийшла якась дикувата і невиразна процедура нагородження, після якої залишились неприємні відчуття. Більше того, уже тоді, коли усі вже зрозуміли по затягнутій паузі, що процедура нагородження закінчена, і почали розходитись, їм вслід викрикували, що забули нагородити окремі команди. І в цій невиразній юрбі мені «тицьнули» грамоту для команди від України, за підготовку до Чемпіонату і допомогу в його проведенні. Нагороду завжди приємно отримувати, але на таким же чином…
Щось я зациклився на негативі… Ми, звичайно ж вдячні організаторам за доброзичливе ставлення до нас. Зрозуміло, що усе, перераховане вище, було результатом відсутності належного досвіду. Тому не будемо на цьому акцентувати занадто багато уваги. Просто я поділився з вами усім, що бачив, і що впливало на наше сприйняття Чемпіонату.
Якщо ж проаналізувати успіхи наших юних спортсменів, то можу сказати наступне:
Саша Воронський чомусь виступив вкрай не зібрано і не показав тих результатів, які ми від нього очікували. Але, незважаючи на усі труднощі, він активно займається, читає літературу, приймає участь в багатьох змаганнях і має велике бажання досягти значно більших результатів в спорті. Як бачите, навіть труднощі поїздки до Баня Лука не злякали його і він сміливо вирушив у цю подорож. Думаю, ми ще не раз будемо бачити його успіхи в змаганнях.
Саша Єрошкін - наша надія в категорії до 12 років. Спочатку хотів написати, що він міг виступити значно краще, але, враховуючи те, що він не займається активною підготовкою по Го, не приймає участі в турнірах вихідного дня Рівного і рідко приймає участь в офіційних змаганнях, то це пояснює його дещо невпевнений виступ. Були виграні партії, в яких він мав, начебто уже втрачені шанси на виграш, але й були програні партії, в яких його успіх був уже майже на 100 відсотків гарантований (партія з Сєріковим). Відсутність досвіду і хвилювання зробили свою чорну справу. При бажанні і систематичних заняттях він може досягати значно більших успіхів, так як має добрі здібності до Го.
Артем Качановський – екс-чемпіон Європи. Усі очікували від нього максимуму. Але історія Європейських юнацьких чемпіонатів так і усіяна падіннями лідерів попередніх років. Тяжко стати чемпіоном, а ще тяжче втриматись на вершині… У лідерів змагань завжди виникають одні і ті ж проблеми. Так, якщо пам’ятаєте, Ілля Шикшин в Кошіце (2005), будучи абсолютним лідером в турнірі (мав на той момент 6 дан в Європі) зайняв всього 6 місце. Як сказав Артем, під час партії з Алі він не міг показати свою кращі якості в грі, так як відчував якусь спустошеність і втому. Друге місце в цьому Чемпіонаті він сприйняв як великий програш. Я, наприклад, так не вважаю. Кому не подобається його друге місце, нехай сам спробує зіграти на таких відповідальних змаганнях, як Чемпіонат Європи. Запевняю вас, це не так просто. Там дуже навіть жарко, і йде запекла боротьба. Грає роль все: жеребкування, коефіцієнти, настрій на перемогу, нерви, деколи просто везіння. І чекати там однозначно першого місця неможливо. Досить пригадати такий приклад, як наш Андрій Кравець. Дуже сильний гравець, минулого року програв всього одну партію з шести на пів очка (Томасу Дебарре), і був при цьому тільки 3-4. Або той же Томас, який цього року зайняв тільки 6 місце, хоча минулого року був другим, і непогано виступав і виступає в Європейських турнірах. Приклад простого везіння цього року - росіянин Вашуров. У першому турі йому просто повезло в партії з Дебарре, один прикрий прокол Дебарре, і Вашуров переможець. А потім він в числі 4 гравців тягне 2 путівки на ЧС, і одна (остання) залишається йому. 5 місце Вашурова і 6 місце Дебарре - це нонсенс. Ні те, ні інше не говорить про їх уміння грати. Подивимося, як у них все розкладеться на ЧС. Путівка на Чемпіонат Світу є достатньою винагородою для Артема за потрачені на підготовку до Чемпіонату зусилля.
Алі Джабарін - юний талант з Ізраїлю, нинішній чемпіон Європи серед юнаків. Він не тільки здібний, а й працьовитий. Часто можна побачити його на КГС зайнятим аналізом своїх зіграних партій. Цей гравець найсильніший в Ізраїлі. Ніколи не займається приписками рейтингу, як це роблять багато інших гравців. Завдяки активним заняттям, останнім часом зумів значно підвищити свою майстерність. Оскільки він не має можливості часто грати в офіційних змаганнях, то його рейтинг не відповідає реальній силі гри ( не встигає за його ростом). Так, на Інтеліаді він переміг Томаса Дебарре, який в європейському рейтинг-листі має ранг 5 дана. Друга перемога над Томасом цього разу говорить про те, що виграш на Інтеліаді не був випадковістю. В Інтернеті він поки що програвав Артему, але на Чемпіонаті проявив найкращі свої якості і зумів вибороти перемогу. Це його перша перемога над Артемом.
В наступному ЧЄ уже не будуть приймати участь Віктор Лінь і Нікола Мітіч. Всі інші за віком ще можуть приймати участь. Є багато цікавих дітей з інших країн.
Незважаючи на те, що Фонд Інга скорочує фінансування багатьох проектів, ЧЄ серед юніорів все ж відбудеться. Юліан Тома завірив усіх, що Румунія готова взяти на себе організацію цього турніру в 2010 році. Вони готові провести змагання на власних ресурсах. Звичайно ж, вони не зможуть забезпечити учасників чемпіонату компенсаціями, але сам турнір обіцяють провести на високому рівні. Турнір відбудеться в місті Сібіу (недалеко від Таргу Мурес, куди рівненчани поїдуть в кінці місяця на турнір «в розвідку»). Можливо, і на наступні роки знайдуться ентузіасти, які візьмуть на себе сміливість провести Чемпіонат Європи без фінансування… А далі і криза мине, і нові спонсори знайдуться.

Пізніше напишу про боснійських українців.

Ось такий диплом отримала українська команда від організаторів:

kandidat

Огромное спасибо Небайдужому за интересную и подробнейшую информацию о турнире!

Если говорить об Артеме, то считаю - 2-е место является достижением при таком количестве сильных игроков. Невозможно же постоянно выигрывать все партии подряд.

Что организация турнира будет на невысоком уровне, то этого следовало ожидать. Была выбрана страна, не очень весомая в европейском Го.

Напоследок желаю успехов игрокам Ровно на турнире в Таргу Муреш.

yuray76

Оскільки сам був на турнірі, то мушу добавити декілька слів. Перш за все, хочу подякувати тим, хто надав коментарі та вболівав за наших дітей на цьому чемпіонаті.
Враження від турніру неоднозначні. Якщо говорити тезисно, то сподобалося:
1. Місто Баня Лука і гори навколо.
2. Екскурсія по Белграду та Будапешту.
3. Боснійські українці.
4. Дружня атмосфера в українській команді.

Не сподобалося:
1. Організація турніру.
2. Жеребкування.

Тепер трошки детальніше. Про "околотурнирные" враження можна судити з фотографій, які поміщені до фотоальбому. Як на мене, то в цьому плані подорож виявилася дуже вдалою. Боснійські українці прийняли нас дуже тепло: співали нам пісні, пригощали місцевою стравою (чавап), вболівали за нас та багато розпитували про Україну.

Про сам турнір. Якщо оцінювати організацію турніру по 5-ти бальній системі, то я поставив би 2. Початок першого туру затягнувся на 2(!) години, а не на 1 годину, як відмічав Володимир. Офіційне відкриття більшості учасникам виглядало незрозумілим, оскільки 90% того, що говорилося не перекладалося на англійську мову. Зустріч капітанів команд, яка до останнього планувалася на 21 годину (нас про це запевняли о 19 годині), чомусь відбулася о 20. Тому нашому капітану, Володимиру Качановському, довелося отримувати інформацію про хід зустрічі від наших російських колег. Зал, де проводився турнір важко назвати придатним для проведення таких заходів. Діти грали ніби в теплиці. Приміщення мало провітрювалося. Як наслідок - одна дитина під час турніру (6 тур) знепритомніла. Учасникам не видали ні ручок, ні зошитів для запису партій. Я не кажу вже про якусь дрібничку-сувенір на згадку про турнір.

Щодо жеребкування. Я не є експертом у цій справі, але хочу звернути увагу на декілька фактів. Часто густо жеребкування змінювалося два-три рази за 15 хв. до початку туру. Помітно було, як представники Росії контролювали цей процес. Тут Василий відмічав "просто шалений успіх росіян". То нам, будучи на місці подій, цей успіх здавався не таким шаленим. Я ніколи не звертав і не звертаю уваги на хід жеребкування, оскільки вважаю, що потрібно, перш за все, грати і перемагати. Але будь-яка неспортивна поведінка мені недовподоби. Я радий, що в ЄФГ відбудеться ротація кадрів. Сподіваюсь, що з нею прийде чесність, прозорість і відкритість принципів проведення, зокрема, дитячих європейських турнірів.

Ще пару слів про гру наших дітей.

Однозначно, найсильнішим гравцем до 18 років в Європі є Артем Качановський. Навіть поразка в останньому турі не повинна була вплинути на перше місце. Але дивне жеребкування у перших двох турах та черговість коефіцієнтів при визначенні місць відсунули Артема на друге місце. А якби певні партії останнього туру закінчились з іншим результатом, то взагалі можна було не попасти в трійку призерів.

Олександр Воронський провів турнір, як на мене, скоріше вдало чим ні. Проглядається зрілий підхід до вивчення го. Думаю, що незабаром у Рівному з'явиться ще один сильний гравець.

Олександр Єрошкін зробив на цьому чемпіонаті все, що міг. У мене, як тренера, до нього ніяких притензій. Від призового місця і путівки на ЧС його відділили 3 очка у партії з Мілюткиним. Важко було боротися з сильними гравцями з Росії...

Чемпіонат закінчився. Незабаром наступний. Потрібно робити висновки і починати готуватися до наступного турніру вже сьогодні. Тому я бажаю нашим юним спортсменам вдалої підготовки і шалених перемог під прапором України.

Українська громада в Баня Лука з’явилась ще 120 років тому за програмою австро-угорської влади по збільшенню християнського населення Балканах. Змінилось багато поколінь, перемішались серби з українцями, а ностальгія по своїй прабатьківщині ще живе. Культурно-просвітницька спілка імені Тараса Шевченка в Баня Лука щовечора збирає усіх охочих знати українську культуру та мову. Під егідою спілки створено театральні групи, танцювальні ансамблі і співочі колективи. Приймають в них участь не тільки українці, а й серби.
Ми привезли до Баня Лука різні подарунки і сувеніри, книгу про Рівненщину, прапор України, пісенник та диски з записами українських пісень (як народних, так і сучасних). Але найбільше сподобався їм подарунок, якому ми майже не придавали особливого значення – це наш український хліб. Вони порізали привезену нами паляницю на дрібні кусочки і, як велику святиню, поділили між усіма, хто був на той час в спілці. Кожен обов’язково спробував наш хліб і навіть взяли по невеличкому кусочку додому для своїх рідних. Так, одна жіночка взяла кусочок нашого хліба своїй мамі, і потім, через кілька днів, розповідала нам, як раділа її мама кожній крихточці цього хліба і плакала. Вона декілька разів приходила на турнір і приносила нашим хлопцям тістечка та кока-колу. А на закритті турніру принесла нашій команді сувенірні кухлі з зображенням міста Баня Лука.
Насправді, боснійські українці великі патріоти України. Вони святкують усі народні українські свята і дуже поважають Тараса Шевченка. В Баня Лука навіть є вулиця, названа його іменем. Крім того, в одному з населених пунктів поблизу Баня Лука вони збудували пам’ятник поету і планують на його відкриття запросити нашого посла із Загребу. На жаль, вони не мають можливості часто їздити на Україну – кордони, візи, далека дорога… Та й до них теж рідко хто приїжджає. Тому їм дуже цікаво було розпитувати нас про життя в Україні.
Найтяжче їм зберегти рідну мову. У них немає кваліфікованих вчителів української мови і тому й немає українських шкіл, хоча держава всіляко сприяє усім національним меншинам. Вони можуть випускати свої газети, випускати телепередачі, але не мають відповідних кадрів, підготовлених для роботи українською мовою. В побуті їм практичніше користуватись сербською мовою. Тому, далеко не всі боснійські українці можуть говорити чистою українською мовою. Як у нас є українсько-російський суржик, так у них є українсько-сербський.
Взагалі, сербська мова дуже подібна до польської, чеської, російської і української. Багато слів співпадають або подібні до наших. Так, «сумка» по-сербськи буде «торба».

А коли ми піднімались на пагорби біля міста, то теж впевнились, що у нас з ними багато спільного. Так, проходячи біля одного з одиноких будиночків на схилі пагорбу, ми поздоровались з господарем подвір’я по-українськи «Добрий день» і почули у відповідь теж «Добрий день»!!! Ми подумали, що це теж місцевий українець, але, як потім вияснилось, серби теж так вітають один одного….

Коли ми прийшли до них вперше, то там йшла репетиція хору. Співали пісні на вірші Тараса Шевченко. А наступного дня вони пригощали наших хлопців чевапом (їхнім місцевим шашликом). Нам розповіли багато цікавого про історію боснійських українців. За їх версією, вони були носіями культури і освіти в цих краях і давали місцевому населенню можливість наблизитись до досягнень тодішньої цивілізації.
Від спілкування з боснійськими українцями у мене залишились тільки приємні і світлі враження. Це люди, сповнені тепла, добра і любові до ближнього… Вони, нічого не розуміючи в Го, приходили вболівати за наших хлопців. Прийшли і на закриття. Василь Присташ, голова спілки, навіть покинув дома повну хату гостей, а на закриття змагань прийшов.

Інтерв'ю з Алі Джабарін в журналі ГОАМА:

European Youth Go Championship results:
http://www.gobl.org/18g.txt
http://www.gobl.org/12g.txt

Some photos:
http://fotki.yandex.ru/users/ValeryShik ... 64727/?p=0

1. Congratulations, Ali! I heard it's the first European Youth Go Championship you played.
Why you did never took part before?

Actually I took part last two years too, 2007 Zandvoort EYGC was my first tournament ever, I was registered as 1 kyu and won 4 out of 5 (I was late and missed the first game), the next EYGC in mikulov I didnt do so well and messed up a few games ending up with a 3-3, it was the only tournament so far that my record isn't positive in.

2. Who was the hardest opponent for you?

Difficult question, I feel my games with Nikola, Thomas and Artem were all extremely hard, against Nikola the game was very chaotic in the beginning and using too much time we both had to play yose with only a few seconds of time, finally I ran out of time first.
against Thomas I tried a trick play in the beginning, ended up tricking myself and playing really aggressive in the middle and end game to finally win by one point...but Thomas had a 4 points penalty for overtime, so maybe I was a little lucky(I take comfort thinking if I had 20 more minutes maybe i could play a 3 points better yose). Against Artem game was also extremely hard, he played very solid and I felt like I was behind after the opening however in the life of death of one of his groups he made a mistake and couldnt recover from it.

3. I heard, you became 5-dan just in 2 years. Is that true? If so, do
you know any European players, who were improving faster than you?

I started playing just a little less then 3 years ago in June 2006, mostly since then I just played on kgs,
I have read some books and I watch some pro games sometimes but playing was always best for me.
about other European players, I think here in Israel we have quite a few new players who are pretty strong, Eran Ben-Artzi has been playing around the same time as me and he got 9th this year, we also have a player who's been to Korea for 6 month (Jerry) and he is quite strong today too. As for players from other countries I am not sure how long they’ve been playing so I cant really say.

4. Will you try to defend your title next year? You were born in 1993,
so you can still take part in under 18 tournament in 2010.

Actually I am born 25th November, so I can still play in 2011 as well, maybe if I am lucky
I can be champion three years in a row =)

5. I remember your game with Yamada Kimio, 9p during the World Mind
Sport Games. Did you enjoy that event and learn a lot?

Yes the WMSG was a lot of fun, it is always nice to meet friends and play go a lot, always after a tournament
I feel more passionate about go and I want to play more, the saddest moments for me are when a tournament ends and I have to go back home.
WMSG was also a very big tournament so I got to meet a lot of new people and make more friends there and overall I did ok in the tournament tying for 3rd place after the professionals. my game with Yamada 9p I felt I did pretty good, after a deep invasion of his I had to go for the kill, when that didn't work my points weren't enough and I had to resign.

6. You were 13th in WAGC-2008. Was it the best achievement of a Go
player from Israel? Will you try to get a higher place in 2009?

I think it probably was the best achievement for Israel, before it our record for both KPMC and WAGC was around 35th.
In that tournament the games I lost could go either way (except against Hong-Kong in which I got really crushed)so maybe next time I can be in the top 10.
The association doesn't allow me to participate in 2009's tournaments, we have a rule in Israel which doesn't allow a player to attend more then one tournament in 3 years period(so no 2010 either).However I spoke with our management and we will try to come up with a new system, because I really enjoyed this tournament last year =).

7. What are your plans for the future? Would you like to try and be a
professional?

I have thought about it several times, but I always ruled it out because of school, I think if I do ever try to become a professional it will be after I am finished with school, however maybe I will spend the next summer in Korea(if I have enough money) , before going to the world youth go championships, and see what happens there.

8. Can you tell us more about Go in Israel. Do Jews and Palestinians
play go together? It would be nice if Go was stronger then those barriers.

Unfortunately there are only 3 Arab players in Israel, and the other two never participate in tournaments or come to our club.
However all the Jewish players have always been nice to me and some of us are really good friends today.

9. We can often see Amir Fragman from Israel on European Go
Congresses. Do you plan to take part in future?

The biggest problem with going to tournaments in Europe for me is that Israel isn't actually in Europe, I have to take flights to get anywhere, and that costs a lot of money, my family is not poor, but we cannot afford spending hundreds of dollars each time there is a tournament, also our association gives us 0 financial support (whilst in other countries players receive support when traveling to participate in tournaments abroad that covers almost all their expenses)but it seems noone in israel is trying to do something about this also most tournaments don't give support like the EYGC does.
If I could get past the financial barrier I would go to many more tournaments, this year I will try to use the money I received
from EYGC to go to Shusaku's cup in Romania, or the Paris go tournament...or both =)
if I will have money to go to the European congress this year I will definitely go, I started teaching on kgs on my account loveher[6d] to save up so I can go to more tournaments, but its not enough with only 2 students =).
Thank you for the interview, I am sorry if my answers were too long =).

By the way, Ali agreed to join experts group of GoSensations.com. We will see his posts soon!

Karne

Will you try to defend your title next year? You were born in 1993, so you can still take part in under 18 tournament in 2010.

Actually I am born 25th November, so I can still play in 2011 as well, maybe if I am lucky I can be champion three years in a row =)

То что Али сильный игрок-он доказал на последнем EYGC,но все же Артем остается самым сильным игроком в Европе среди юниоров!

kandidat

-Спасибо за статью. Было интересно прочитать.

I started playing just a little less then 3 years ago in June 2006

В этом году чемпионы-скороспелки! Сидоренко - 1 дан за полтора года, Джабарин - 5 дан за 3 года. Как какие-то корейцы-китайцы