Завтра, 13 березня, в м. Токіо, Японія, стартує Чемпіонат світу серед жінок 2026 р.
Європа представлена трьома учасницями:
Малко Олеся, 4 дан, Україна;
Марц Мануела, 4 дан, Німеччина;
Као Нгок, 3 дан, Франція. https://www.eurogofed.org/index.html?id=540
Вболіваємо, і бажаємо успіхів нашим чарівницям!
Чекаємо на репортажі з місця подій і яскравих враженнь.
Це був неймовірний досвід!
Наше знайомство з Японією розпочалося за день до турніру, коли ми вирушили до стародавнього храму Сенсо-дзі в районі Асакуси - найстарішої святині міста. Тут обов’язково треба «вмитися» димом пахощів (кажуть, додає розуму та здоров'я) і пройти крізь браму Камінарімон з гігантським червоним ліхтарем. Важливим ритуалом є кидання монетки та отримання передбачення на наступний рік. Мені випала мудрість про гігантську рибу, як символ успіху:) Ну що ж, побачимо…
Увечері було офіційне відкриття та знайомство з учасницями. Нас, аматорів, було восьмеро і жеребкування вже було готове на початку.
Натомість для професіоналів цей процес перетворили на справжнє шоу: четверо лідерок турніру обирали віяла з літерами від A до D, а наступні чотири дівчини - віяла з цифрами(хто з ким грає можна було дізнатись тільки розкривши віяло, тож для всіх це було загадкою). Схема турніру - на виліт.
Попри конкуренцію панувала дружня атмосфера, ми ділились своїм досвідом, спілкувались та смакували вишуканими стравами.
Отож день Х, п'ятниця 13-те. Прийшовши за 5 хвилин до початку туру моя суперниця 5дан з Австралії вже була на місці. Виглядала вона досить сконцентрованою. Оскільки це був бліц турнір( 30 секунд по 10 періодів + хвилина на роздуми) ми обоє робили багато помилок, вирішальним фактором було ж хто зробить більшу і треба було цей момент зловити. Розуміючи всередині партії, що ситуація стає все гіршою і гіршою за мене, я вирішую вторгнутися коли вона від свого камінця стрибнула через 4 пункти загрожуючи моєму хосі. Якби я просто захистилась, мені б не вистачило очок, і тут вона обирає неправильний напрямок гри. У мене з'явився шанс! Далі я її нещадно атакую, вона не використовує слабкість моєї форми, продовжує щось вигадувати, але нічого не виходить, я її просто вбиваю. Ставки піднімаються, ми обоє на останньому байомі. Проте, вона грає беззмістовні ходи і двічі помирає в готе. Тепер у неї мертва група на пів дошки. Здавалось би все, і я чекаю момент коли вона здасться.
Остання спроба за неї це створити загрозу моїй групі. Я прораховую, бачу що все добре, ходжу на дошку, натискаю на годинник і бачу з'являється END.Невже я була настільки зосереджена, що навіть не чула звуки годинника? Я програла по часу…
Для тих, хто вилетів у першому турі, організатори підготували особливий подарунок -можливість зіграти тренувальну партію з Майклом Редмондом (єдиним західним гравцем, який досяг рівня 9-го професійного дану. Уже більше 40 років він живе у Японії). Це була дуже цікава партія, де я дізналась декілька нових прийомів.
Чемпіонат чемпіонатом, але як же не відвідати візитівки Японії. Почали ми із храму Мейдзі. Величний дерев'яний храм посеред лісу в центрі мегаполісу, якому понад 100 років. Далі ми були частиною найбільшого у світі перехрестя Шибуя. Це знаменитий людський мурашник, де тисячі людей можуть одночасно перетинати дорогу в будь-якому напрямку на 360°.
Згодом ми на власні очі побачили Токійську вежу, а наступним пунктом нашої подорожі став квартал Акіхабара-світова столиця аніме. Тут будівлі набиті електронікою та ретро-іграми. На вулицях сотні спеціалізованих крамниць з фігурками, дисками, журналами та ексклюзивними товарами. На величезних екранах віртуальні аніме герої виконували пісні й танцювали. Мешканці міста косплеїли своїх айдолів і повторювали рухи в один такт. Це була шалена енергетика.
День добігав кінця і вже наступного дня ми рушили до інтерактивного музею teamLab. Музей поділений на три зони: ліс, вода та сад. В одній із локацій ми ходили по коліно в теплій воді серед цифрових рибок, які при контакті з ногами перетворювалися на квіти. У «Саду» зі стелі звисали тисячі живих орхідей, що плавно піднімалися, варто було до них наблизитися. А в «Лісі» повз нас пробігали сотні цифрових тварин. Також можна було намалювати свою тваринку і пізніше побачити її на великому екрані. Завершили ми цю чудову подорож походом в Діснейленд.
Однією з найскладніших частин це було розібратись із метро. Величезна кількість ліній та багато різних видів поїздів. Декілька разів ми думали, що сіли на звичайний потяг, а то виявлявся експрес і ми були змушені повертатись назад^^
На щастя, на станціях завжди чергували ввічливі поліцейські, які володіли англійською і завжди були раді допомогти.
Це був більше ніж просто турнір! Величезна подяка Тому Урасое та Ніхон-кін за організацію та надану можливість.
Як можна потрапити на чемпіонат?
Відбір відбувається на основі жіночого чемпіонату Європи. Потрібно попасти в ТОП3 серед аматорів, при чому з країни одна представниця. Вікових обмежень немає. Тобто наступна можливість буде в Лондоні у вересні 2026 року
