Конференція УФГо 2018 р.

[Наталья]

Цікаво))
Ні, звісно ж, читати і розуміти Статут, обговорювати та мати можливість вносити до нього зміни - це дуже важливо...
Можна зрозуміти цю дискусію і так, ніби розподіл посад хвилює спортивну громадськість (або її частину) більше від розвитку власне виду спорту, більше за кількість спортсменів, більше за їх досягнення?
Чи для виховання спортсмена потрібен посадовець і інструкція? Або тренер, приміщення, інвентар і доброта?))
Що основне, а що другорядне? І хто відповідає за баланс цієї системи? Якщо нова, активна, спортивна Федерація, тоді це добре. Якщо ж просто зібрання формалістів, що ділять посади, тоді вже не так добре, хоча і це також наше життя. Його невід'ємна частина. Всі потрібні.
Побачимо.

[Наталья]

"Нагадуємо, що весною 2018 року відбудеться конференція УФГО, тож, окрім усього іншого, вступ до УФГО та підтвердження членства дає право голосу на ній. Під час конференції будуть розглянуті й такі важливі питання, як внесення змін до статуту та кардинальної зміни системи внесків.

Внески до МФГ та ЄФГ ми маємо сплатити у березні, тож, будемо вельми вдячні за сплату внесків на поточний рік до 01 березня. "

...

У 2016 році, після двох ЄвроГоКонгресів, здійснених нашою родиною повністю за власний рахунок (об'єми витрат всі розуміють, вони дещо більші за турнірні внески всередині України), отримала пораду від однієї з посадових осіб Федерації про те, що ми як члени УФГО, можемо відвідувати змагання за кордоном, якщо не можемо знайти суперників всередині країни (нагадує дещо фразу: якщо вам тісно у автобусі, то пересувайтесь по місту на таксі). Відповідно до цієї поради ми відвідали два змагання, у Відні (бомж-тур з ночівлею в аеропорту Будапешта по дорозі туди й назад) і подорож до Кельна, де нас прихистив один з місцевих гравців в Го. Побачили нормальні Го - спільноти у їх звичайному середовищі, про що відкрито написали і запропонували побудувати таку ж в незалежній українській державі.
На мої численні запитання, які розміщувались тут, у відкритому просторі, скільки це триватиме і чому основне фінансове навантаження несуть батьки і родини спортсменів, відповіді або не було, або починалися кивки одних посадових осіб на інших.
Тим часом, наш тренер Вікторія Симоненко працювала, набирала нові групи, відбирала здібних дітей, організовувала змагання, возила дітей. Так само, як це відбувалось і в травні цього року, з тією лише різницею, що зараз її роботу побачили всі. І замість допомогти, наприклад, зі сніданками чи обідами у їдальні для групи з восьми дітей, (жодна посадова особа не запропонувала цього) було лише купа нарікань про наявність та різноманітність їжі для дорослих учасників змагань. І це на мою думку як матері було відверто цинічним.
Знаючи про те, що їде тридцять дітей, яких, на словах, всі так люблять, за якими слідкують, на ділі ходити і розповідати всім, як все погано, жахливо організовано.
Потрібно також говорити про популяризацію тренерської роботи (у житті, а не на папері), оскільки така, як вона є, ця робота приваблює лише місіонерів (Вікторія і Дмитро Олександрович яскраві приклади), через величезний дисбаланс витрачених зусиль та отриманих подяк, винагороди.
На подальші турніри тренер кожної групи з максимум восьми дітей, яких не супроводжують батьки, повинен мати помічника для супроводу. І, сподіваюсь, це не будуть посадові особи, а лише ті, хто насправді любить дітей і готовий доглядати за ними, допомагати, годувати, вкладати спати, розважати. Підтримувати тренера, якому важко все робити одному. Бо тренер виховує спортсменів, обличчя Федерації.
Оскільки моїм дітям вже такий супровід не потрібен за віком, пропоную свою кандидатуру для супроводу київських юних спортсменів у групі з нашим тренером. Паралельно, як це роблю багато років на волонтерських засадах, також буду описувати спортивні події у Фейсбук.
Не знаю, наскільки цікава моя робота для посадових осіб, але за відвідуванням групи дитячого Го слідкують представники всіх Го-шкіл та Федерацій світу, тому вважаю цю роботу потрібною і важливою для подальшого розвитку виду спорту.
...
Також, ситуація з допомогою Сєві і його родині з подорожжю на Чемпіонат Світу для дітей до Таїланду, а саме, прохання (800 євро) та результат (20 євро) збору допомоги на супровід матері, показала реальну допомогу, без інструкцій та посадовців реально існуючому здібному спортсмену. У Федерації немає зайвих коштів. А для такої допомоги від меценатів потрібні злагоджені зусилля і багато великих турнірів, які будуть підтримані всіма, а не відверто проігноровані в очікуванні посад, інструкцій, спонсорів і всього, що радянський народ звик чекати у надії на світле майбутнє.
Тому, перед читанням статуту та розмовами про членські внески, можливо, слід ще раз перечитати Закон, і переглянути сторінки про розвиток українського Го на форумі або хоча б і у Фейсбуці)).