«Го вчить жити»

Если Вы не знаете, в какой раздел писать, то пишите сюда!
Аватара пользователя
Dmitriy
Президент УФГО
Сообщения: 1394
Зарегистрирован: 05 апр 2003, 11:23
Разряд: 5d
Откуда: Киев, Украина.

«Го вчить жити»

Сообщение Dmitriy » 12 фев 2020, 13:56

"Я глибоко переконаний, що навчити грати в Го не можна, можна лише пояснити людині правила і вказати шлях, як стати хорошим гравцем, подальше залежить тільки від нього самого. Наставник потрібен, в основному, щоб прибирати зайве і заповнювати відсутнє. Хороший вчитель розуміє все без слів: дошка настільки відображує стан гравця в будь-який момент партії, що коли майстер вивчає кіфу, він може сказати, в який момент учня охопила жадібність, коли він втомився, коли втратив витримку і коли втратив увагу.
--
Щоб виграти в Го, потрібно не тільки майстерно володіти прийомами гри і мати високий бойовий дух, а й перебувати в гармонії зі світом і самим собою. В цьому станы всі ідеї приходять до гравця самі, зсередини. У середовищі професіоналів Го існує специфічний термін «плин каменів», що описує особливий внутрішній стан, в якому гравець інтуїтивно відчуває «енергетичні потоки», які виходять від усіх форм - вектори прикладення сили і розподілу їх на дошці. Цей стан марно пояснювати і описувати словами: його ні з чим не сплутати (як то кажуть по відношенню до іншої відомого процесу: «Якщо ти не впевнений, відчував його чи ні, значить, ти його не відчував»), при цьому визначення напрочуд точне. Буває, що логіка часом наказує наступати, тиснути, а почуття гармонії говорить: не треба, буде негарно - і це, як не дивно, працює.
--
Взагалі, єдиний спосіб навчитися Го - постійна робота над собою, при цьому не обов'язково робити великі кроки - досить маленьких послідовних дій кожен день. Вивчаючи Го необхідно постійно змінюватися - тільки зі змінами відбувається зростання і розвиток:
- подолання страху, роздратування, нервозності, розлади від програшу на початковому етапі;
- подолання власної жадібності, нахабства, самовпевненості на другому;
- подолання відсталості, консерватизму, скепсису на третьому;
- нарешті, подолання нудьги помилкового «всерозуміння» на четвертому.
Все це важливі етапи пізнання Го. І немає сенсу говорити собі «Я вже старий для цього»: Вміння читати гру приходить, коли це потрібно, а не коли «просто хочеться».
--
Однак найцікавіше в вивченні Го те, що на певному етапі зростання гравця, починають заважати не проблеми ігрового плану, а недоліки характеру:
- неуважність, забудькуватість;
- гарячність, недалекоглядність, невміння зосередитися;
- невпевненість, острах;
- жадібність, схильність до зайвого ризику і багато іншого.
Го не схоже на більшість логічних ігор, де можна обійтися завчанням стандартних позицій і прийомів. Штудуювання літератури і наполегливі заняття теж допоможуть не завжди - результат покращиться тільки після виправлення свого чергового «косяка». І саме з його подоланням починається справжнє Го, що виходить далеко за рамки настільної гри. Го - інструмент, а зовсім не мета. Недарма на Сході кажуть: «Го вчить жити». "
--
Фрагмент зі статті, автор: Дмитро Скірюк